День дурнів

Незалежно від того чи є людина виконавцем або жертвою дурних жартів, вона все одно приймає участь в цій найдавнішій традиції. Не дивлячись на те, що походження Дня дурнів обплутано завісою таємниці, ось вже сотні років люди жартують один над одним 1 квітня. Власне ніхто й не вважає цей день святом, але так чи інакше святкує його, розігруючи друзів і знайомих.

У поемі «Бідолашний Робін» 1790 року видання сказано, що саме перше квітня є Днем дурнів, однак ніхто толком не знає чому. Імовірно, що стародавні римляни відзначали прихід весни з фестивалем, знаменитим своїми жартами.

Насправді старовина знала багато фестивалів, які відрізняються усілякими розіграшами і насмішками. Наприклад, Сатурналія, зимовий римський фестиваль, що проводився в кінці грудня. Під час святкування учасники танцювали, пили й кепкували один над одним. Люди обмінювалися подарунками, рабам дозволялося в ці дні управляти господарями і насміхатися над виборним королем (або «лордом безладу»). Вже в IV столітті Сатурналія перетворилася на святкування Нового Року і багато з її елементів збереглися в нових християнських традиціях.

Жителі північної Європи вшановували бога Луда, кельтського бога гумору і жартів. Всі ці древні традиції можна вважати базою для появи Дня дурнів. Інша гіпотеза свідчить, що 1 квітня сягає своїм корінням в традиції маврів, зайнятих в іспанській армії.

У 1582 році Карл IX Французький видав указ про те, що календар, закладений папою Григорієм XIII кількома роками раніше, буде вважатися основним на час його правління. Це означало, що з тих пір новий рік мав наступати 1 січня. Не дивлячись на те, що слово короля прирівнювалося до закону, указ досить повільно поширювався по землях і ще повільніше входив в ужиток.

Консерватори, які продовжували святкувати новий рік першого квітня стали називатися «квітневими рибами». Над ними знущалися, посилаючи підроблені подарунки та запрошення на святкування і приклеюючи на спини зображення паперових риб.

Така практика з Англії добралася і до Шотландії. Шотландцям сподобалася сама ідея і вони розтягнули її до 2 квітня, День дурнів в Шотландії отримав назву Taily Day - день, що присвячений всіляким витівкам. Як правило, жарти носили досить приземлений характер. До речі, вважається, що своїм походженням папірці з написами типу «вдар мене», що прикріпляються до спин жертв, зобов'язані саме шотландцям.

У середні століття теж існували традиції, які могли вплинути на появу Дня дурнів. Найголовнішою з таких традицій був Бенкет дурнів, що виріс з тієї самої Сатурналії. У цей день люди насміхалися над панотцями і церковними ритуалами. Це особливо любили у Франції, тут цілком доречно згадати роман Віктора Гюго «Собор Паризької Богоматері», в якому описується подібне свято. Безумовно, церква не вітала, а навіть виступала проти таких свят, але їм вдалося вижити аж до XVII століття.

Британський фольклор пов'язує появу Дня дурнів з вигаданим містом Готем, легендарним містом дурнів в Ноттінгемширі. Згідно з легендою в XIII столітті будь-яка дорога, на яку ступив король, переходила в державну власність. Тому коли жителі Готема почули, що король збирається проїхати через їх місто, вони відмовили йому у в'їзді, не бажаючи позбутися своєї головної дороги.

Король, дізнавшись про подібне нахабство, послав у місто солдатів. Однак, коли солдати туди прибули, вони застали у стінах збіговисько сновид, зайнятих абсолютно дурними заняттями, такими як спроби втопити риб або посадити птахів у клітки без дахів. Король хоч і впав у гнів, але наказав відступити, порахувавши жителів міста дуже вже дурними для того, щоб їх карати. Святкування 1 квітня за цією версією вважається річницею цього самого жарту над королем Джоном.

Англійські переселенці вивезли традицію дурити в Новий Світ. У різних країнах День дурнів святкується по-різному. У Португалії цей день відзначається з неділі на понеділок перед Великим постом. Традиційним португальським жартом у цей день вважається обсипання кращих друзів борошном. В Індії народ відзначає фестиваль Холі, який закінчується 31 березня і знаменитий усілякими витівками. Тут прийнято кидатися різнобарвними порошками, так що до кінця дня всі люди ходять покриті різнокольоровими фарбами з голови до ніг. А мексиканці та інші латиноамериканці 28 грудня відзначається День наївності.