Цікаві місця за закритими дверима світу (частина 2)

Продовжуємо наш хіт-парад, розпочатий в попередній статті про цікаві місця планети. Попереду довга подорож, а на цьому етапі познайомимося з антарктичним випробувальним полігоном та головним храмом Японії.

Сухо і некомфортно

Найсухіша на земній кулі територія - пустелі Тейлора, Райта і Вікторії. Підходящий район для випробування марсоходів. Місцезнаходження: Антарктида.

Переконатися що не вся Антарктида скута льодами і засипана снігом, можна прогулявшись від узбережжя моря Росса вглиб материка. Правда, подорож ускладнюють найшвидші в світі вітри (до 90 м/с). Вони ж є причиною стрімкого випаровування вологи і того, що ці цікаві місця вже кілька мільйонів років не бачили опадів, не покриваються льодом і снігом. Єдиним розсадником вогкості тут є невеликі озера - самі солоні на планеті. В один із водойм (той, що побільше) полярні дослідники навіть занурювалися з аквалангом.

Найкрутіший що ніколи не замерзає розсіл (40%) знаходиться в невеликому озерці Дон-Жуан, яке стрімко зменшується в розмірах. Тому не виключено, що почесний титул самого солоного озера світу незабаром може дістатися якомусь іншому водоймищу.

Зрідка тут можна наткнутися на скелет або муміфіковане тіло тюленя, що незбагненно як добрався в сухі долини з морського узбережжя. Єдині відомі організми, яким вдається виживати в суворих кліматичних умовах антарктичних пустель, це анаеробні бактерії і рослини-ендоліти. Та й ті існують в дуже обмеженому числі.

А тепер про сумне. Чому тобі навряд чи вдасться відвідати самі незвичайні місця Антарктиди? Туризм сьогодні на цьому континенті явище хоч і дороге (від 5 до 25 тисяч у.о.), але цілком буденний захід. Однак діставшись до узбережжя моря Росса, у тебе навряд чи вийде подолати п'ятдесят кілометрів самої непристосованої для піших походів території в світі.

До відома. Раз вже тобі не судилося побувати в антарктичних пустелях, візьми собі на замітку ще одне незвичайне місце. Всього в якійсь тисячі кілометрів від сухих долин розташовується «полюс недоступності» - найбільш віддалений від узбережжя район материка. Його координати не співпадають з географічними Південним полюсом, і дістатися туди набагато важче, ніж в будь-яку іншу точку земної кулі.

У 1958 році тут була побудована однойменна полярна станція СРСР. Функціонувала вона всього два тижні і зараз повністю занесена снігом. Однак виявити станцію поки ще можна по пам'ятнику В.І.Леніна на її даху. Бюст вождя світового пролетаріату досі добре видно на значній відстані.

Ісе дзінгу

Саме священне місце Японії, куди допускається тільки імператорська сім'я.

Мабуть, це найменш загадковий пункт у всьому хіт-параді: просто центральний храм країни, який стоїть собі на одному і тому ж місці (ну або майже на тому ж) ось уже 2000 років. Ніхто його не спалює і під воду він не йде. Втім, все це окупається загадковістю самих японців.

По-перше, центральний храм країни вони запхали на 300 кілометрів від столиці до маленького містечка, який за два тисячоліття так і не спромігся зрости до мало-мальськи культурного розміру.

По-друге, свою головну святиню вони побудували без жодних прикрас з простих дерев'яних балок. Те, що ці балки простояли 2000 років теж не диво: кожні двадцять років храм перебудовують на новому місці в межах обгородженої території.

По-третє, це єдиний храм на Землі, куди ні за яких обставин не ступала нога туристів і взагалі нічия нога, крім вищих священиків і людей імператорської крові. Тобто у всьому світі всі святині давно включилися в туристичний бізнес і в гіршому випадку торгують сувенірними мощами на винос, а в кращому - проводять екскурсії без дозволу на фотографування (листівки - за окрему плату на виході). А в цьому незвичайному місці максимум, на що можна розраховувати - фото шматочка даху за парканом. Це вселяє повагу.

До відома. В Японії досі вважається, що кожен житель зобов'язаний хоча б раз у житті побувати в Ісе дзінгу (тобто в доступному Зовнішньому святилищі, яке знаходиться в 6 кілометрах від Внутрішнього імператорського храму).В епоху Едо масштаб паломництва туди був прямо-таки загальнонаціональним. Деякі історики пояснюють це вельми просто: по сусідству з Ісе дзінгу в ті часи знаходився найбільший в країні квартал продажної любові Фуруічі.

Взагалі відвідування Ісе дзінгу тоді було обставлено. Мандрівників зустрічали спеціальні агенти, які стягували плату за вхід (у ціну був включений розкішний стіл та відвідування ритуальних танців). На наступний день після моління бажаючі відправлялися в Фуруічі, де крім сумнівних закладів був і відомий на всю країну театр кабукі. Повернувшись у рідне село, втомлені, але задоволені пілігрими, природно, рекомендували всім знайомим і родичам хоч раз в житті накопичити грошей на «велике паломництво».

Кращий час відправитися в цікаве місце Ісе дзінгу і подивитися на краєчок даху храму - 2013 рік. Саме тоді відбудеться урочиста церемонія перенесення храму, яка проходить раз на двадцять років. Вона ілюструє непостійність всього сущого і є одним із самих дорогих свят в Японії.

Далі буде...